Проблеми здоров’я дітей

На питання відповідає О.О.Костоправ

• Діагностика проблем   • Скручений таз   • Надмірна вага   • Падіння і травми   • Дисплазія   • Сколіоз   • Вправи на шкільній фізкультурі   • Діабет  
 

– Які є розповсюджені проблеми зі здоров’ям, що їх легко позбутися в дитячому віці?

– Всіх дітей треба дивитися – незалежно від того, скаржаться вони на щось чи ні. Тому, що у дітей компенсаторні механізми працюють значно краще, ніж у дорослих: вони часто не відчувають проблем, що вже розвиваються, – аж доки не виявиться вже щось дуже значне. Особливо коли ці проблеми вроджені – хоч так буває і з набутими.

Тому дуже часто трапляються приховані патології, непомітні для батьків і поки що невідчутні для самої дитини. Їх краще виявляти й корегувати на ранньому етапі. Це насамперед вроджені дисплазії, перекоси тазу, блоки, зміщення в хребті; можуть бути не в порядку нутрощі, зміщені осі тіла й так далі. Тому обов’язково треба дітей проглядати, хоч раз на півроку чи на рік. Починаючи зовсім змалечку – і до дорослого віку. При цьому візуальної діагностики недосить – обов’язково потрібна пальпаторна: “дивитися” треба руками.

 
Наприклад, за статистикою, понад 70 відсотків дітей мають скривлений, скручений таз. Їм ніби й байдуже – бігають, скачуть собі. На око цього теж не видно – ані батькам, ані на планових профоглядах; ну хіба що проблема дуже вже виражена.

У результаті того, що таз скручений, страждає функція ніг, ідуть перекоси вище на увесь тулуб, закладаються зміщення нутрощів, спазми судин. Це, в свою чергу, негативно впливає на мозкову й фізичну діяльність, на розвиток сечостатевої системи. Тому такі речі однозначно треба дивитися й корегувати.
 

Дуже погано, коли у дитини надмірна вага. Так закладається нездорова “матриця” форми тіла, і потім людина все життя з нею бореться. Більше того, зайва вага – особливо у хлопчиків – може спричинити неповноцінний розвиток сечостатевої системи, і тоді згодом доводиться вживати гормони, щоб відновити її нормальне функціонування.
 

Ще діти часто буцаються, травмуються, падають. Від цього буває неповноцінне черепне дихання – тоді порушується краніосакральний ритм. Система череп – спинномозковий канал – таз регулює всю діяльність організму. Вона повинна бути в порядку для нормального росту й розвитку дитини. Тому такі порушення краніосакрального ритму теж обов’язково слід відновлювати. Це вже остеопатичні методики – не мануальна терапія. І краніосакральний ритм сьогодні ще не визначається ніякою апаратурою – а тільки кінчиками пальців. Володієш цим – або не володієш… Визначив – поправив; знову-таки, можеш діагностувати тільки сам. Але дитині чомусь стає краще, на очі розвидняється, пам’ять покращується, і живіша вона, сонливість проходить і так далі.
 

Дуже часто пропускають у дітей вроджену дисплазію кульшових суглобів. Тазостегнові суглоби – базові, вони впливають абсолютно на все, і з віком дедалі важче їх відновлювати й “рулювати”. Тому що одне діло поправити це у віці до одного року, а зовсім інше – коло воно вже затверділо і пішли компенсаторні механізми цього перекосу-дисплазії.
 

– І коли сколіоз починається – його ж можна знешкоджувати?

– Чим раніше працювати зі сколіозом, тим краще. Як мінімум, корекцію зробити, дати рекомендації, корегуючу гімнастику й так далі. А не тоді, коли проблему вже бачать батьки неозброєним оком. У дітей це все швидко розвивається, оскільки вони ростуть.
 

– Окрема тема – шкільна фізкультура. Шкільні вправи – універсальні й прийнятні для всіх?

– Часто дітей у школі змушують робити всілякі містки, і тим самим теж закладають майбутні проблеми. Якщо у дитини ідеально здоровий хребет, і немає ніяких вроджених патологій, на зразок спондилолізу – незарощеної дужки хребця, де не кріпиться поздовжня зв’язка, то все може обійтися добре. А якщо є якісь нюанси, то рано чи пізно може виникнути, наприклад, спондилолістез…

– По чому можна судити, чи не шкідливо дитині робити якусь вправу? Якщо шкідливо, то боляче?

– По-перше, те, що боляче, завжди шкодить. По-друге, у кожної дитини свої здібності і свої задатки, тому не варто дітей силувати. Без тих містків можна спокійно жити – тим паче, що ця вправа зовсім не є показником здоров’я. А головне, що певний відсоток з-поміж дітей так чи інакше має подібні патології… Тому краще їх не штовхати на цей шлях. І потім, якби вони правильно робили цей місток – так, як вчать справжні йоги. Бо на фізкультурі це все робиться стихійно – зігнувся в попереку, там десь щось собі поскручував і так далі… Місток має починатися з грудного відділу хребта – витяжка, прогнути грудний відділ, а тоді вже підключається й поперек… Але у нас все робиться навмання.

– Які ще з-поміж загальновідомих шкільних вправ можуть бути небезпечні для хребта?

– Наприклад, “берізка” – так можна травмувати шийний відділ. Ще можна невдало перекотитися через голову, особливо назад: покотився – і щось там змістилося. Потім, розповсюджена річ – дві труби для качання пресу: на товстій сідають, під тоншу закладають стопи і відхиляються далеко назад. Це надмірні амплітуди, при яких набувається нестабільність попереку – а вона дається взнаки вже в дорослому віці…

Взагалі у школі треба займатися не стільки акробатикою й еквілібристикою, скільки дозованою гімнастикою. Тобто, спортивна гімнастика для хлопців, а для дівчат – розтяжки й легка атлетика. Цього цілком досить.
 

– Чи можуть якісь защемлення або аномалії в хребті спричиняти, наприклад, діабет у ранньому віці?

– Так. Можуть бути негаразди у хребті і в самій підшлунковій залозі, зумовлені якимись судинними процесами або процесами в хребті. Чи зміщення нутрощів, які десь там піддавлюють, скажімо, підшлункову залозу – і за рахунок цього розвивається діабет. Нещодавно у мене був хлопчик, 10 років – у нього напружене тіло підшлункової залози. Він ще нічого не відчуває, апетит нормальний, гарно їсть, ніщо його не турбує. Але вже напруга є – це закладання майбутньої патології. Зняти її – і все нормально.

Діагностика УЗД такої проблеми не покаже, та й ніхто хлопця туди не поведе, бо в цьому віці – що там дивитись? Ніяких запальних процесів, усе ніби гаразд. А пальпаторна діагностика показує, що вже проблема є. І вчасно її зняти – це добре.

Тому дітей треба дивитися. Однозначно – всіх. Незалежно від їхніх скарг чи від того, що дитина нібито рівненька, і батькам здається, що все гаразд.

Слід пам’ятати, що час і зусилля, витрачені на розвиток дітей, ніколи не пропадають марно. Набутий у дитинстві розумовий і фізичний потенціал незамінний. Його відсутність – невідшкодовна. Дбайте про здоров’я дитини, навчайте її всьому, чому зможете – це її справжній капітал на все життя.