Біль у тілі

Біль у тілі – це завжди або травма, або запалення, або якась інша несправність. Це однозначний сигнал організму про негаразди – червоний вогник небезпеки. Це сторожовий пес, який будить хазяїна – проблема!

Біль – один з основних рефлексів людини, всього живого. Завдяки йому ми можемо вчасно зреагувати на проблему, вціліти, вижити, врятувати орган чи організм. Біль – це захист, ми реагуємо на нього і намагаємось усунути проблему. За це маємо йому дякувати.

При маніпуляціях з тілом, під час масажу, сеансу структурної корекції організму, мануальної терапії, при тренуваннях чи фізичній праці – явного болю не повинно бути. Коли він є – це травма і стрес. Якщо защемлений у дверях палець дожимати далі, це зробить травму інтенсивнішою. Що в цьому доброго?

Те ж саме відбувається, коли, скажімо, при болю в попереку активно роблять фізкультуру – за принципом “вибивання клину клином”. Саме тому я не сповідую жорстких методик лікування: це травматично, боляче, стресово, нерезультативно.

Мати свободу дій і при цьому довго терпіти біль – здебільшого означає не мужність, а обмеженість. Тіло – Дар Божий, а не казенне майно, і ставлення до нього має бути шанобливим і розумним. Я не кажу про тих, хто проходить якусь духовну практику й терпить – це інше; тут мова про типовий побутовий мазохізм, коли місяцями чекають, поки біль сам якось-то пройде. Буває, що й справді сам проходить чи зменшується – але проблеми, як правило, залишаються. Просто організмові якось же треба жити, і він пристосовується, постійно витрачаючи на це свої ресурси.

Люди, які не займаються зарядкою, не пропрацьовують структури тіла гімнастикою, остеопатичним масажем, лазнею, як правило, малоресурсні. Більшість органів, структур, систем тіла у них працюють з низьким коефіцієнтом корисної дії. Чому? Через накопичені борги власника перед своїм тілом. Воно як недоглянутий автомобіль, і під час остеопатичного сеансу пальпаторна діагностика одразу говорить, що тут “не ступала рука людини”…

Ми старіємо з дня народження – тіло зношується. І насамперед стискається – цьому сприяють стреси, важка фізична праця, вимушені статичні пози, травми, операції, переломи тощо. Якщо людина ніяким чином цьому стисканню не протидіє, то тіло стає як корч: сухе, жорстке, з відсутністю розслаблення, зі стійкими дисфункціями всіх систем організму – остеохондрози, артрози, гастрити, коліти, холецистити, панкреатити, бронхіти, радикуліти, гіпертонія, варикоз, ішемічна хвороба серця… Словом – повний комплект.

Хронічно затиснене тіло не може нормально функціонувати. Більше того, воно має жорстку пам’ять: чим довше (місяці, роки, все життя) перебуває у затисненому чи травмованому стані, тим важче потім відновлюється. Діти відновлюються найшвидше – у них найкоротша пам’ять тканин тіла, тому вони значно стійкіші до зносу організму. Але процеси старіння у хребті все одно починаються з 12 років!

Слід враховувати, що важка і/або одноманітна фізична праця (наприклад, на городі) спричиняє жорсткість тіла, зношує його. Спочатку вона може давати енергію, збільшення сили, але згодом все одно руйнує тіло. Протидіють цьому гімнастика й розтягування, тому запорукою здоров’я є щоденна здорова фізична активність, бажано до поту, без надмірностей, без перевтоми. Необхідна динаміка, щоб збільшились пульс і дихання, і обов’язкове розтягування тіла: гнучкість – це молодість, жорсткість – старість.