Великий спорт і здоров’я людини: подбаймо про своє майбутнє!

Українські чемпіони Європи з Кіокушинкай

На питання відповідає О.О.Костоправ.

Великий спорт – джерело натхнення для багатьох людей. Улюблені спортсмени стають для нас героями, живим втіленням сили, успіху, цілеспрямованості й уміння перемагати. Вони розширюють наші уявлення про можливості людського організму – невичерпні й майже надприродні…

Але, здається, ми нечасто замислюємося, якою ціною даються людині ці здобутки, і як потім живеться тим, хто сповна заплатив цю ціну.

– Отже, чим здоров’я звичайної людини відрізняється від здоров’я спортсмена?

– Спортсмен відрізняється від звичайної людини своєю тренованістю. Що таке тренованість? Це великий запас енергії, яку він може витрачати на свої потреби – спортивні, побутові, життєві. І досягається це завдяки певній системі тренувань – і завдяки повному підпорядкуванню всього життя людини своєму спортивному результату.

Саме тому, що кожен прагне будь-якою ціною досягнути максимальних показників, під час тренувань трапляються передозування, перетренування, різні надмірності, які стають причиною травм і ушкоджень організму. І чим кращий природній ресурс у спортсмена, тим довше він працює без значних системних порушень. Але ж усім відомо – спортивний вік зазвичай дуже недовгий.

– Себто, спорт і здоров’я – це не синоніми?

– В більшості випадків великий спорт – це не є здоров’я взагалі, тим паче велике здоров’я. Іноді бувають винятки, коли люди досягають піку слави, піку своїх результатів без особливих травм. І вже зовсім рідко спортсмен закінчує свою кар’єру, залишаючись здоровою людиною.

Ціною спортивних звершень, світового й олімпійського золота, що його досягають лише одиниці, стає здоров’я і нормальне життя багатьох людей, які за нього змагаються.

Проте важливо знати, що ризик і прикрі наслідки для конкретного спортсмена можна істотно знизити, водночас покращивши спортивний результат. Але для цього треба підкорегувати сам підхід до справи.

– Що Ви маєте на увазі?

– Слід по-новому усвідомити завдання спортивної медицини, особливо для екстремальних видів спорту. Переорієнтувати її зі знеболення, стимулювання і реабілітації на усунення ризиків і травм просто під час тренувань і змагань, по гарячих слідах. Щонайкраще такому призначенню відповідає мануальна медицина – а саме остеопатія в поєднанні з мануальною терапією. І от про це варто поговорити докладніше.

Сучасна спортивна медицина працює лише з явними грубими порушеннями в організмі – розриви, переломи, вивихи, забиття – і то тільки частково, не в повному об’ємі. Скажімо, є якийсь перелом чи вивих. Так, вивих вправили, перелом звели докупи, загіпсували, все зрослося. Але від цього травмованого місця рикошетом пішли ускладнення – на хребет, на череп, на судини, на м’які тканини, на легені, на печінку й так далі. І оці перекоси сьогодні у спортивній медицині ніхто не знімає – вони так і залишаються, тому організм після травми відновлюється набагато довше.

Далі: травми черепа – якщо є внутрішні струси, защемлення тощо – з цим теж спортивні медики не працюють. Болить голова – відправляють до невропатолога. Але треба правити черепні кістки, знімати спазм мозкових структур – оболонок, судин! Крім остеопата, цього ніхто не робить.

Спорт – це механіка рухів, біомеханіка. Чим краща біомеханіка – тим вищі результати. Остеопатія цим і займається: налагодженням біомеханіки, відновленням і збільшенням потенціалу людини. Чим краще настроєний організм, тим він потужніший. Регулюються як найтонші, невідчутні для самого спортсмена негаразди, так і явні, грубі проблеми. Також коригуються несприятливі психоемоційні стани: млявість, незібраність, надмірне збудження.

Причини зниження потенціалу спортсмена:

  • Защемлення в опорно-руховій системі (хребет, таз, суглоби, череп, ребра…)
  • Негаразди в животі – зміщення і спазми шлунка, нирок, печінки, кишечника…
  • Судинні патології – спазми, запалення, варикоз.
  • Травми – переломи, операції, забиття, контузії…
  • Психоемоційні розлади.

Майже з усім цим працює остеопатія, і з більшістю цих причин – тільки остеопатія.

Дуже часто спортсмени – це суцільні “хроніки”: екстремальний режим експлуатації організму призводить до накопичення травм. Сума несправностей у тілі не дає реалізувати спортивний потенціал. З власного досвіду маю нахабство заявити: якби завчасно діагностувати й усувати защемлення – блоки в тілі спортсмена, то травм, особливо серйозних, було б значно менше. Чому?

Навіть маловідчутний блок, скажімо, в попереку, дає збій в управлінні рухами ніг. При серйозних навантаженнях це рано чи пізно призводить до травми ніг: переломів, вивихів, розривів – такі проблеми постійно мають гірськолижники, футболісти, тенісисти. Ці маловідчутні защемлення – блоки діагностуються й лікуються тільки руками. Всілякі “чудодійні” мазі-припарки не ефективні, бо це механічні проблеми, і усунути їх можна тільки механічно.

Те саме відбувається, коли, наприклад, той же поперек людину зовсім не турбує, але чомусь одна нога працює не так. Стовідсотково знаходимо блок в тазі чи в хребті, знімаємо його – і все нормально. Це вже хрестоматійне.
 

– Напевне, різні види спорту мають свої типові проблеми?

– Звичайно, кожен вид спорту має специфічні травми. Наприклад, для великого тенісу це проблеми колін, поперека, потім так званий “лікоть тенісиста”: часто страждають ліктьовий суглоб і кисть. У футболістів – коліна, зв’язки, меніски. У волейболістів – кисть, поперек і, знову ж таки, коліна. Баскетболісти – травми тіла, голови, щелеп, досить часто – носа. Я вже не кажу про мотоспорт, велоспорт і все інше, де легко розбитися. Лижі, слалом… От хіба що бігові лижі – тут травм буває менше. Настільний теніс – теж менше. Хоча теж бувають різні скрутки, і треба дивитися поперек, таз.
 

11th World Open Karate Championship І, звичайно, дуже проблемні для здоров’я спортсмена єдиноборства. Нещодавно мені довелося мати практику на чемпіонаті світу з Кіокушин – одного з найжорсткіших видів карате, де є повний контакт. Тут трапляються дуже тяжкі травми – часом бійців виносять з татамі.

Що відбувається під час поєдинку? Удари, падіння, навантаження викликають патологічні зміни: блоки в хребті, черепі, тазі; струси, контузії і зміщення внутрішніх органів, спазми діафрагми, м’язів, фасцій і мембран тіла тощо. Звідси – болі, слабкість, просторові дезорiєнтаціі, хрипи, головний біль і т.п.

Звичайний підхід спортивної медицини: “заморозки” на травмовані місця, знеболюючі та протизапальні препарати, ін’єкції гормонів, розігріваючі мазі, масаж. Даруйте, але це все вчорашній день, бо результат такого лікування базується на здоров’ї молодих людей і “хімії”. А ще призводить до виснаження здоров’я молоді по-дурному: хто міцніший, той і витягне. Таблетка, “заморозка” не лікують, а дають можливість продовжити експлуатацію травмованих структур, що ще більше “добиває” їх.

Наприклад, сильний удар в ногу викликає рикошетний блок у поперековому відділі хребта чи в тазі. “Заморозка” місця травми на кінцівці частково й тимчасово зменшує проблему, а оскільки блок у хребті залишається, то управління ногою неповноцінне – не та сила, не та реакція, плюс підвищена зношуваність ноги і хребта.

З часом сума таких “несправностей” зростає, бо організм неспроможний повністю відновитися самостійно. Тому в кінці кар’єри здоров’я спортсменів, м’яко кажучи, не зовсім добре. Вважається нормою, коли від великих навантажень болить тіло – а хто, крім остеопата, може відрізнити нездорову структуру від стомленої? Вважається нормою жменями їсти таблетки.

Що робить за таких обставин остеопат? Усуває базову проблему: розблоковує таз і поперек, “знімає” векторні (спінові) деформації в нозі, тобто тут і зараз відновлює всі вражені структури та їх функції. Це дає максимальний лікувальний ефект, запобігає подальшому руйнуванню вражених структур – спортсмен знову в бойовій формі! На додаток можна “пшикнути” анестетиком.
 

Ще приклад. Практика показує, що за міцними м’язами черевного преса не завжди порядок. Часто трапляються зміщення чи спазми шлунка, печінки, нирок, кишечника. Усі ці негаразди безпосередньо впливають на результативність спортсмена:

  • Зміщення шлунка може провокувати спазм коронарних артерій, блоки в грудному відділі хребта, страх і невпевненість.
  • Спазми жовчного міхура, печінки можуть викликати головний біль, блокування колін, болі в надпліччі і плечовому суглобі праворуч.
  • Зміщені нирки дають зниження енергетики, блоки в шиї, болі в попереку, обмеження руху в ногах.

Всі ці негаразди здебільшого не діагностуються апаратурою і не лікуються препаратами чи масажем. Усунути їх можна тільки остеопатично.
 

– А загалом – які спортивні проблеми можна вирішувати остеопатичними методами?

– По-перше, в підготовчому періоді – виявлення і усунення тих негараздів, які “невидимі” для об’єктивних досліджень (УЗД, рентген, МРТ) і часто не відчуваються самим спортсменом. Ліквідація застарілих травм, які хронічно виснажують організм. На рівні відчуттів така корекція помітна відразу: було немовби “все гаразд”, але стало краще: легше дихати, свіжіша голова, швидша реакція і т.д.

По-друге, підготовка спортсмена безпосередньо перед виступом: остеопатична регуляція психофізичного стану – незібраність, млявість, достартове “перегорання” і т.п. також найчастіше усуваються біомеханічними засобами.

По-третє, між етапами змагань та після них – швидке й ефективне усунення змін в організмі спортсмена “по гарячих слідах” дає максимально швидке і повноцінне відновлення. Особливо при багаторазових виступах протягом одного дня. Така допомога життєво важлива й нічим не замінна!

– Результати такої праці справді переконливі.

– Так! Це дає максимальну реалізацію потенціалу спортсмена, причому без “хімії”; максимальне збереження його здоров’я і продовження спортивного довголіття; мінімальну зношуваність організму спортсмена, а в перспективі – здоров’я цієї ж людини.

Питання стоїть масштабніше: про збереження здоров’я спортсмена не тільки на період його спортивної кар’єри, але й у цілому на подальше життя. Здорове “сьогодні” дає здорове “завтра”. В масштабі цілої країни це десятки тисяч молодих людей, які, будучи не зношеними великим спортом, зможуть жити більш повноцінно, не створюючи клопоту собі, своїй родині й державі.

А крім того, здоров’я спортсмена і спортивні результати – це єдине ціле. Підтримуючи перше – сприяємо другому.
 

– Чи існує подібна практика за кордоном?

– Існує, причому цим займаються відомі фахівці. Наприклад, доктор-хіропрактик Шеффер у США, доктор мікрокінезітерапії Даніель Гроссан у Франції успішно патронують провідних спортсменів світу й цілі команди.
 

– Тобто, фактично сьогодні йдеться про потребу переосмислення профілю спортивної медицини?

– Так. Слід усвідомити, що тільки фахове поєднання “остеопатія + мануальна терапія” сьогодні відповідає вимогам цієї складної, екстремальної галузі. Остеопатія як можливість системного налагодження біомеханіки організму – і, при потребі, мануальна терапія для більш інтенсивної корекції кістяка.

Такий підхід до справи дозволяє забезпечити оптимальне функціювання спортсмена, команди і галузі в цілому за принципом:

Здоров’я спортсмена  +  остеопатичний моніторинг  =  максимальний спортивний потенціал  +  максимально довгий спортивний вік

 

У кожній спортивній команді потрібна така людина – щоб робота була безпечною й результативною. Хто в цьому зацікавлений? Насамперед самі спортсмени та їхні родини. Також тренери та промоутери. І, зрештою, держава: бо це престиж на міжнародній арені і збереження здорового людського ресурсу.

На жаль, змін на державному рівні можна чекати дуже довго. Тому раджу виявляти ініціативу самостійно, знаходячи потрібних фахівців-остеопатів. Їх зараз не так багато, вони мають різний рівень підготовки, тож краще орієнтуватися на відгуки. Запрошувати до співпраці – і дивитися на результат.

 

 


Стаття “Великий спорт і здоров’я людини…” – PDF (177 Kb).


Share Button
Є питання? Телефонуйте:  +38 (044) 360-02-12,  +38 (094) 924-72-12