Рубець – це ущільнення сполучної тканини, яка присутня у всіх тканинах тіла, крім кісток. Найчастіше рубці виникають після операцій, травм (удари, порізи, розриви, опіки), запальних процесів (виразкова хвороба, плеврит, коліт і т.д.), надмірних навантажень (розриви м’язів, сухожиль, хребцевих дисків). Є рубці, які турбують пацієнта. Прояви залежать від локалізації рубця, його щільності і розмірів.
Лікування. Мазі, як правило, не ефективні. Стійкі склеротичні, грубі рубці лікуються хірургічно. Все, що однозначно не потребує хірургічного втручання, треба лікувати остеопатично.
Чому неефективні “чудодійні” мазі?
Як правило, рубець зв’язаний з навколишніми структурами. Задіяна не тільки шкіра, а й те, що під нею: підшкірна клітковина, м’язи, судини, м’які тканини, часом рефлекторно хребет. Сюди мазь “не дійде”.
На стан рубця впливають:
- Енергетика хірурга під час операції (так звана “легка рука” чи “нелегка” – це має значення і під час застілля, і за хірургічним столом). Тільки інша рука може знівелювати негативний вплив, але не мазь.
- Індивідуальна реактивність тканин пацієнта.
- Несприятливі дні – за сонцем чи за місяцем – на момент травми чи операції.
Що може остеопатія:
Оптимізувати співвідношення між рубцем і навколишніми структурами, і тим самим зменшити його натягнутість, щільність, об’єм. Важливо якомога раніше після травми пропрацювати рубець, поки він не перейшов у склеротичну стадію. Практично вже на другий день після операції можна працювати з рубцем (фактично з раною) і навколишніми структурами.
Невидимі рубці тіла
Це ті рубці, які утворюються глибше від шкіри. Вони невидимі зором, але досить часто відчутні єством: у черевній чи грудній порожнині, у м’язах, зв’язках, фасціях, органах. Допомога – остеопатична: руками зняти напругу тканин, зменшити чи зняти патологічні тяги. У важких ситуаціях показано оперативне лікування.