Тренажери для розтягування – переваги, недоліки, застереження

Тренажери для розтягування Сьогодні можна стверджувати, що абсолютна більшість тренажерів у спортивних залах “качають” і розвивають м’язи, але при цьому “забивають” і стискають хребет та суглоби. Саме тому, на додачу до звичайних тренувань у клубі чи на майданчику, обов’язково слід робити різноманітні розтягування – хоча б найпростіші, побутові, без додаткових знарядь.

Ця публікація – огляд деяких відомих нині тренажерів та пристроїв, які працюють на розтягування.

1. ІНВЕРСІЙНА ТЕРАПІЯ – розтягування за допомогою сили тяжіння:  
  Інверсійний стіл     Похилі площини     Гравітаційні, або інверсійні черевики     “Цілющий маятник”  

2. Розтягування власним зусиллям:  
  Тренажер Teeter Hang Ups P3 Back Stretcher     Тренажер Teeter P2 Back Stretcher  

3. Пасивна корекція:
  Масажер-профілактор “Маster Spin”

4. Розтягування за допомогою спеціальних пристроїв:
  Тренажер “ПравИло”     Тренажер “Горбунок”     Тренажери для гіперекстензії     Гімнастична лава “Здорова спина”     Петля Глісона (шийний тренажер Євмінова) та інші пристрої для розтягування шиї     Механічні пристрої

5. Висновки


1. ІНВЕРСІЙНА ТЕРАПІЯ – розтягування за допомогою сили тяжіння

Компресія хребта в організмі людини є причиною багатьох проблем із здоров’ям. Виникає вона не лише внаслідок важкої фізичної роботи, але й просто завдяки звичці ходити на двох ногах. Протягом цілого життя сила тяжіння напружує і стискає хребет, з часом нівелюючи його пружність і змінюючи поставу.

Інверсійна терапія змушує силу тяжіння попрацювати у зворотній бік – природнім чином розтягуючи хребет, повертаючи на місце опущені нутрощі, поновлюючи кровообіг і тренуючи судини. Тому це одна з найнеобхідніших речей для корекції здоров’я. Проте користуватися інверсійними засобами треба обачно, враховуючи свої потреби і можливості.

Ні в якому разі не можна “дориватися” до цих занять поспішно і зненацька, особливо у зрілому віці. Навіть якщо судини загалом в порядку і треновані, все одно перевернуті пози треба починати досить обережно. Адже для організму це однак буде стресова ситуація – усе венозно-лімфатичне русло, яке роками стояло в одному положенні, при різкому перевертанні потече до голови – і тут, звичайно, ніякий біг чи інші фізичні вправи, жодне інше тренування не замінить організму адаптованості до перевернутих положень.

При різкому перевертанні без такої адаптованості приплив крові буквально розпирає голову, і можуть бути серйозні наслідки як для сітківки очей, так і для головного мозку – аж до інсульту.

Власне, йдеться про поступове вироблення звички висіти вниз головою. Звички до припливів крові, які перестають бути для судин екстремальними, і таким чином убезпечують їх від можливої негативної реакції на перевантаження. Водночас ці вправи є природньою протидією опусканню нутрощів. Саме тому всі перевернуті пози з фіксацією за стопи, за коліна, за поперек є позитивні для організму.

^ вгору

 

Інверсійний стіл

Інверсійний стіл З усіх відомих нині пристроїв для інверсійної (гравітаційної) терапії інверсійний стіл – найбільш “м’який” і фізіологічний. Перш за все завдяки можливості регулювати кут нахилу площини, поступово, з часом, збільшуючи його. Особливо це важливо для людей похилого віку, з ожирінням або з проблемами серцево-судинної системи: якщо працювати дозовано і обережно, все буде гаразд.

Окрім можливості корегування хребта, інверсійний стіл – чи не найкращий засіб для тренування пружності й витривалості судин. Ця тема актуальна і вкрай потрібна всім, особливо з віком: коли люди відвикають від перевернутих положень, не займаються гімнастикою чи йогою, судини не тренуються і стають ламкими. Така слабкість судин сьогодні – масове явище. Як наслідок, сильно опускаються і провисають нутрощі, провисає діафрагма, промежина – це все те, що закономірно виводить організм з ладу і стає причиною найрізноманітніших негативних симптомів.

Тому інверсійна терапія, яка добре протидіє цим процесам, – це дуже добра профілактика ішемічних, інсультних і передінсультних, а також інфарктних станів. Це чудовий тренаж судин – і заодно покращення мозкової діяльності. А ще, що дуже важливо, – ефективне тренування мозочка, який “відповідає” за рівновагу і просторову орієнтацію.

Інверсійні столи не мають абсолютних протипоказань. Всім і кожному, незалежно від віку й стану здоров’я, інверсійний стіл може приносити користь. Єдине – треба враховувати свої можливості. Тому, чим гірший стан здоров’я – стареча неміч, виражений остеохондроз, гіпертонічний тиск чи власне гіпертонія, виражений склероз судин, запаморочення і так далі – тим обережніше треба починати роботу з інверсійним столом. Та й навіть здоровим людям зрілого віку, які не мають напрацьованої звички до перевернутих положень, починати слід дуже дозовано. Що це означає?

Лягаєте на стіл, виходите в горизонтальну площину, опускаєтеся зовсім трошки – на 3-5 градусів головою донизу. Буквально 5-7-10 секунд – і вертаєтеся в горизонтальне положення. Полежали хвилинку-дві – знов опускаєтеся. Так 3-4 рази. Потім пішли, походили. Хай пройде пару годин. Якщо є якісь вегетативні реакції – погано, нудота, запаморочення, підняття тиску, серцебиття і так далі – значить, є передозування.

Правильно відрегульований за вашим зростом інверсійний стіл змінює кут нахилу дуже легко. Досить підняти руки догори (за голову) – і він відхиляється назад; повернути руки у вихідне положення – і площина стола повертає вас ногами донизу. Округлі ручки дозволяють корегувати кут нахилу самостійно й дуже точно, орієнтуючись на власні відчуття комфорту й дискомфорту.

Особливо на початку занять різких рухів не повинно бути. Коли людина нахиляється вперед – це одне, а коли відхиляється назад – зовсім інше. Набагато сильніше задіюється вестибулярний апарат, включаються зовсім інші механізми – судинні, нервові, ортопедичні…

Краще трохи недопрацювати, ніж передозувати, тому раджу починати з мінімуму. Річ у тім, що, коли ви лежите на інверсійному столі, ваші відчуття можуть бути одними, а через певний час – п’ять хвилин, півгодини чи годину – може з’явитися зовсім інша вегетативна реакція. Отже на початку краще не поспішати, зачекати до двох годин. Якщо все гаразд – поступово, з дня на день, можна збільшувати кут нахилу і тривалість занять.

Інверсійних столів зараз є чимало, всі іноземного виробництва. Зазвичай це річ недешева, хоч у різних версіях трапляється всяка зайвина. Практично ж необхідне і достатнє в комплектації інверсійного стола зводиться до кількох пунктів:

  • зручне кріплення для ніг;
  • можливість регулювати довжину стола за зростом людини;
  • дугоподібні ручки для легкого повернення у вихідне положення;
  • можливість обмеження руху площини до бажаного рівня (забезпечується ременем або механікою);
  • гумові ніжки, щоб не ковзався і не дряпав підлоги.


 

^ вгору

 

Похилі площини

Функційними аналогами інверсійного стола є тренажери, основою конструкції яких стала похила площина. Найвідоміші з них – профілактор Євмінова та тренажер Попова. Робота з ними у перевернутому положенні потребує певного запасу міцності преса і витривалості судин, оскільки відсутня можливість контролю і швидкого регулювання кута нахилу площини.

Профілактор Євмінова Профілактор Євмінова для своїх завдань працює непогано: маючи здоров’я, лягти й повитягуватися – це корисно. Слід враховувати, що тут не проробляється шия і верхньогрудний відділ хребта. Проте для цих тренувань є й свої застереження – і немалі.

Наприклад, на світлині вище виставлено невеликий кут, і дівчина робить “ластівку”. Якщо у неї є гіперлордоз або спондилолістез у поперековому відділі хребта, цією вправою вона спровокує собі проблему. При цьому не завжди можна орієнтуватися на власні відчуття: буває, що біль приходить не під час тренування, а згодом.

Багато проблем собі роблять “екстремісти”, які працюють на дошці по 20-30 хвилин. Вже насилу ворушиться, іде перевтома, а він дає навантаження – і робить собі тільки гірше. Робота без урахування свого ресурсу завжди небезпечна.

Тренажер Попова орієнтований виключно на роботу в перевернутому положенні. Це звужує коло його користувачів: при слабкому здоров’ї можна лягти – і не змогти піднятися. Проте міцним людям працювати на ньому непогано.

Негативний приклад Ці дві відомі розробки, в свою чергу, мають багато аналогів – “самодіяльних” і не дуже. Робота з ними часто буває прямо шкідливою для будь-якого організму.

Наприклад, ось така дошка, як на світлині поруч. Її позиціонують як “тренажер-профілактор для розслаблення м’язів спини при сколіозі та ін.”. Рекомендують читати й працювати з комп’ютером, лежачи на ній.

Таким чином відбувається перерозгинання верхньогрудного відділу хребта й шиї, оскільки це тривала статична поза, яка не є фізіологічною для організму. За таких обставин рано чи пізно в шиї буде блок, або зміщення хребця, або грижа. Шкідливим також є постійне спирання підборіддям на дошку – це травмує скронево-нижньощелепний суглоб. Крім того, якщо так лежить дівчина або жінка, вона постійно пресує собі груди – теж нічого доброго. Усі тривалі нефізіологічні положення так чи інакше призводять до зношування певних структур і до якоїсь проблеми.

^ вгору

 

Гравітаційні, або інверсійні черевики

Гравітаційні черевики Це жорсткіший варіант для інверсійної терапії – застосовувати їх слід обачно, особливо з огляду на стан і витривалість судин.

Фактично це не черевики, а лише халяви, до передньої частини яких приєднано міцні металеві гаки. Ідея дуже проста: цими гаками слід зачепитися за перекладину – наприклад, за турнік – і можна просто повисіти або ж робити якісь вправи для преса чи спини. Для початку досить кількох секунд, потім поступово збільшувати тривалість застосування.

Найпростіша й найдоступніша версія вітчизняних гравітаційних черевиків – “кажани”, як на фото нижче: тут тільки необхідне – і нічого більше, зате міцно й надійно. (Див., наприклад, Огляд гравітаційних черевиків “Кажан-М2” з підвищеним рівнем безпеки).

У деяких імпортних варіантах інверсійних черевиків додаються навіть такі собі “поручні”, щоб підтягуватися до турніка – як, наприклад, у виробах фірми Teeter.

Але так чи інакше, при заняттях з інверсійними черевиками слід обов’язково чіпляти поруч на перекладині ремінь чи міцну мотузку з вузлами – задля легшого повернення у вихідне положення, оскільки траплялися ситуації, коли людина повисне ногами на турніку, а назад повернутися не може. Також добре, особливо на перших порах, якщо є кому підстрахувати при потребі.

Плюси гравітаційних черевиків порівняно з інверсійним столом:

  • відчутно більша “свобода дій” – можливість робити різні вправи;
  • максимально природня дія гравітації у вертикальному положенні тіла;
  • доступніша ціна.

Мінуси:

  • більші затрати фізичних зусиль;
  • потреба додаткової підготовки або тренованості судин.

Загалом для людини зрілого віку найкраще було б довести себе до більш-менш комфортного стану судин за допомогою інверсійного стола, а вже потім чіплятися на “кажани”.

^ вгору

 

“Цілющий маятник”

Цілющий маятник Конструктивно складніший аналог інверсійних черевиків. Досить ризиковий при застосуванні з огляду на можливі судинні порушення. Має лише два положення: стартове – і робоче, догори ногами. Можливості для додаткових вправ тут обмежені, пристрій створено виключно для інверсійної практики.

Фактично це пристрій для “просунутих” – і тих, хто має значний запас міцності судин.

^ вгору

 

2. Розтягування власним зусиллям

У роботі з такими тренажерами багато залежить від здатності людини чітко координувати окремі групи м’язів – вчасно напружувати одні й розслабляти інші. Бо саме розслаблені ділянки тіла добре розтягуються.

Тренажер Teeter Hang Ups P3 Back Stretcher

Тренажер Teeter Hang Ups P3 Back Stretcher Тренажер Teeter Hang Ups P3 (PDF) – справді вдала конструкція, портативна у складеному вигляді і досить ефективна за своїм призначенням. Діє безпосередньо на поперековий і нижньогрудний відділи хребта. Верхньогрудний задіяний менше, частково і опосередковано, лише тоді, коли гарно розтягується нижньогрудний відділ. Добре розтягуються ноги – гомілки, коліна, стегнові кістки, кульшові суглоби, тазові структури. Це важливо, бо вони також мають тенденцію зсідатися.

75 відсотків всіх випадків інвалідності – ортопедія. Тобто, це проблеми хребта й суглобів. Насамперед – коліна й кульшові суглоби. І такий тренажер дозволяє в домашніх умовах активно витягувати, розтягувати ноги й нижні дві третини тулуба. Зовсім непогана профілактика, а в багатьох випадках – дієве лікування.

Працюючи з цим тренажером, слід напружувати тільки плечовий пояс і трицепси. Решта тіла має бути розслабленою. Інакше можна буксувати на місці: коли все тіло напружене, нічого не розтягнеш.

Серед відгуків користувачів зрідка трапляються скарги на те, що тягне лише коліна й стопи, а хребет – ні. Це означає, що в тазу, попереку або хребті є жорсткі блоки, які треба зняти остеопатично і розклинити таким чином увесь організм. Якщо цього не зробити, то своїм зусиллям людина може травмувати ті структури, які розтягуються набагато легше за інші.

Мінуси цього тренажера порівняно з інверсійним столом: тут немає вертикальної позиції, яка природньо буде витягувати – це раз, і друге – немає підйому нутрощів, який відбувається при зависанні головою донизу. Проте гіпотетично можна спробувати лягти з ним на похилу площину. Тоді, тренуючись, слід буде врахувати застереження для інверсійної терапії.

^ вгору

 

Тренажер Teeter P2 Back Stretcher

Teeter P2 (PDF) – “cкорочений” варіант попереднього пристрою. Його дія розрахована лише на хребет. При цьому він менш ефективний від Teeter Hang Ups P3, незважаючи на розмаїття варіантів для застосування (див. світлини).

Втім, це теж розтягування – а отже, краще, ніж нічого.


 

^ вгору

 

3. Пасивна корекція

Предмети, вживані для пасивної корекції, можна назвати відносно фізіологічними, – вони немовби частково пристосовуються під людське тіло і м’яко його корегують до потрібного стану. Сюди належать, зокрема, ортопедичні меблі – це можуть бути офісні крісла, автомобільні сидіння тощо. Якщо вони допомагають фіксувати природнє, фізіологічне положення тіла – це добре.

Якісний ортопедичний матрац також може дати потужний лікувальний ефект – цьому є чимало прикладів. Навіть у таких складних випадках, як компресійні переломи хребців (тут, зокрема, себе добре зарекомендували вироби фірми “Венето”). Людина проводить уві сні майже третину свого життя, і якщо протягом цього часу хребет перебуває у сприятливому стані – це вже саме по собі стає “тихим” лікуванням і профілактикою.

^ вгору

 

Масажер-профілактор Master Spin

Масажер-профілактор Master Spin Профілактор Master Spin добре використовувати для корекції хребта, особливо грудного відділу.

Всі ми маємо вроджений нормальний фізіологічний грудний кіфоз, тобто певну зігнутість грудного відділу. Найчастіше він збільшується з віком від стресів, фізичних та психоемоційних навантажень, тому його часом хочеться трошки розігнути назад. Master Spin в цьому плані допомагає дуже добре – і сидячи, і особливо лежачи.

Чотири нормальні кривизни хребта Інколи варто поправити поперековий відділ хребта – за тих ситуацій, коли згладжений поперековий лордоз, – і немовби змоделювати трошки цей лордоз за допомогою профілактора. Master Spin має три позиції: вигин найменший, середній і найкрутіший. Починати варто з мінімального – а потім, якщо треба, то можна додавати.

Далі, має значення: ноги зігнуті в колінах чи ні, і руки лежать уздовж тіла – чи витягнуті за голову. Чим більше випростані ноги і витягнуті за голову руки – тим більше буде розтягуватися і прогинатися хребет – і з цим треба бути обережним. На світлині нижче дівчина, яка лежить на профілакторі, тримає ноги зігнутими, і це більш фізіологічно; коли вона буде їх вирівнювати й опускати – буде збільшуватися прогин поперекового відділу хребта. Це треба робити обачно, слухаючи своє тіло, щоб не наламати дров – це раз.

Друге – має значення експозиція: скільки часу лежати на профілакторі. Не надто довго, тому що можна переборщити і мати потім проблему. Краще лежати десь до хвилини, а якщо хребет жорсткий, то починати потрошку – скажімо, 10-20 секунд, – потім встати, походити, спробувати відчути: досить чи замало? Поступово, окремими підходами. Якщо мало – додати; якщо відчувається, що добре – то краще через півгодини-годину підійти наступного разу.

Адже тіло має інерцію: якщо ви щось із ним зробили, воно ще може півгодини-годину доїжджати до того стану, який йому “запроектовано”. Справді чутливі люди можуть знати, коли вже досить, але ризик передозування завжди є. Отже, краще трохи недопрацювати, ніж перестаратися – це однозначно.

^ вгору

 

4. Розтягування за допомогою спеціальних пристроїв

Застосування кожного названого нижче пристрою є потужним втручанням у повсякденний стан організму. Тому робота з ними має свої обов’язкові застереження – особливо для тих людей, хто вже має певні проблеми зі здоров’ям.

Тренажер “ПравИло”

Тренажер правИло Силу тяжіння, але в горизонтальному положенні, використовує тренажер “правИло”. Ефективна річ насамперед для силових тренувань – і для здорових людей.

З мінусів цього пристрою: неможливість самостійного тренування і небезпека передозування сили натягу, тривалості й інтенсивності занять.

Докладніше див.тут: Тренажер “правИло”: рекомендації, протипоказання, застереження.

^ вгору

 

Тренажер “Горбунок”

Горбунок Прекрасний тренажер, особливо для поперекового й нижньогрудного відділів хребта – гарно розтягує й витягує його. Особливо добрий для тих, у кого є гіперлордоз – прогин у поперековому відділі в бік живота, більший ніж треба. Дуже корисний також при нестабільності в попереку або спондилолістезі – зміщенні не диску, а хребця.

Робота на тренажері полягає в тому, що людина лягає животом на поверхню, фізіологічно розраховану для поперека, руками тримається за драбинку або боковини і енергійними рухами піднімає й опускає випрямлені ноги. У верхній точці разом з тулубом ноги мають утворювати кут 180 градусів – не більше! Тренування щодня займає близько однієї-двох хвилин за раз – і кілька разів на день.

Під час опускання ніг відбувається витягування хребта – іноді навіть таким ривкоподібним рухом. Якщо дозволяє здоров’я, і немає гострого болю, то така вправа збільшує висоту міжхребцевих дисків. При цьому природнім чином відбувається вправляння зміщених дисків і самокорекція хребта. Водночас відбувається дозоване витягування-розтягування нижньогрудного та поперекового відділів, задньої поверхні ніг, тазу. Для верхньогрудного відділу хребта “горбунок” не дає нічого, оскільки рух на тренажері “не дістає” туди.

Вправи на “горбунку” добре укріплюють м’язовий корсет. Коли з часом напрацюється необхідне розтягення, і м’язи зміцніють, вони стабілізують вже не стиснену і зміщену ситуацію в хребті, а витягнену і скореговану, що дуже важливо. Також добре прокачуються м’язи задньої поверхні ніг, сідниць і спини. Заодно відбувається також підтягування живота – особливо в кого він трохи більший ніж треба, то “горбунок” може його гарно пром’яти. Ну і, зрештою, такі тренування – теж нагода потроху звикнути до перевернутих положень і таким чином трохи підготуватися до інверсійної терапії.

Протипоказання:

  • Тим, хто має згладжений поперековий лордоз, заняття на “горбунку” можуть провокувати біль. За таких обставин можна спробувати підкорегувати ситуацію за допомогою профілактора Master Spin.
  • Якщо людина має дуже великий живіт і одночасно остеопороз, на “горбунку” можна поламати собі ребра. При підніманні ніг іде значне навантаження на ребра, і чим більший живіт, тим більше розкриваються реберні дуги – аж до перелому.

Для тих же, хто не має протипоказань, “горбунок” – чудова річ. Проста й доцільна.

^ вгору

 

Тренажери для гіперекстензії

Тренажер для гіперекстензії Розповсюджені сьогодні тренажери для гіперекстензії, на перший погляд, є функційними аналогами “горбунка”. Але при потребі корегування хребта вони зазвичай дуже поступаються йому в ефективності – з різних причин. Це стосується як прямої гіперекстензії, коли м’язовим зусиллям піднімається тулуб, так і зворотньої, коли треба піднімати ноги.

Дія цих тренажерів так само спрямована на розтягування поперекового й нижньогрудного відділів та прокачування м’язів сідниць і спини. Але одні з них “стартують” з горизонтального положення, що є менш фізіологічним, ніж у “горбунка”, бо не дає необхідної природньої амплітуди руху. Інші також обмежують або змінюють природній корегуючий рух різними способами, а тому мають більший перелік протипоказань для людей з функційними порушеннями. Можливо, вони й даватимуть за певних обставин позитивний ефект, але не настільки виражений, як після занять на “горбунку”.

Розглянемо конкретні приклади.

Гіперекстензія – фото 1 Тренажер на фото 1 теж непоганий при гіперлордозі, але працює трошки інакше. Якщо в “горбунку” більше навантаження йде на поперек, а тоді вже на ноги, то на цьому тренажері дуже потужно працює задня поверхня ніг, сідничні м’язи – і потім уже вся спина. Що ще можна робити при такій гіперекстензії, і раджу всім: підніматися не лише прямо, а й з легким прокручуванням тулуба, з ротацією.

Тренувати ротатори спини дуже важливо. Якщо екстензори спини сильні, а ротатори слабенькі, можлива травма, спричинена цим дисбалансом. Я вже розповідав, що таким чином серйозну травму колись одержав Юрій Власов; наслідки – кілька операцій на хребті з довгою реабілітацією.

На фото 2,3 – менш фізіологічні варіанти тренажерів для гіперекстензії.

Тренажери для зворотньої гіперекстензії (див. фото 4,5) дуже мало задіюють поперек. Це не є фізіологічне положення. На фото 4 немає максимальної розтяжки для ніг – для цього треба було б високо піднімати стіл. І в обох випадках немає розтяжки спини, тому що вона лежить на площині, а не на заокругленій поверхні. Тому такий пристрій раджу задіювати лише як варіант, якщо немає кращого.

У процесі такого тренування і, особливо, на завершення, варто опустити голову якомога нижче, щоб розтягнути спину і ситуативно збільшити висоту міжхребцевих дисків. Це можна зробити на всіх наведених тренажерах, крім фото 4.

^ вгору

 

Гімнастична лава “Здорова спина”

Гімнастична лава У назві тренажера вже зазначена потрібна “кондиція” організму. Такі лави – це для “просунутих”, які хочуть “вишивати” й гарно тренуватися, і їм дозволяє здоров’я. Зокрема, для тих, у кого немає ніяких серйозних застережень, на зразок гриж, спондилолістезів, нестабільності хребців чи суглобів тощо. Лише за таких обставин з подібними пристроями можна працювати, – але, знову ж таки, обачно: тут дуже легко, навіть будучи тренованим, “наламати дров” і заробити собі проблему.

Розтягуватись на такій лаві можна, але дозовано. Якщо є зайва вага, то легше травмуватися. І одна справа, якщо людина просто лягає і таким чином майже-пасивно розтягується, а зовсім інша – якщо при цьому піднімати ноги: тоді в рази зростає навантаження на реберну дугу і хребет.

^ вгору

 

Петля Глісона (шийний тренажер Євмінова) та інші пристрої для розтягування шиї

Петля Глісона Петля Глісона, на моє переконання, нічого доброго не дає, бо жодним чином не витягує того, що потрібно. Чому?

99% усіх блокувань, які фіксують шию, знаходяться у верхньогрудному відділі хребта. Через шию, яка дуже мобільна, травматична і гнучка, неможливо потягнути найжорсткіший відділ хребта – верхньогрудний. Якщо там є зажими, то шию ніяк не розслабиш, і за голову таким чином проблему не витягнеш. А будеш намагатися витягнути силою – піде травматизація, перерозтягнення, яке призводить до підвивиха і/або нестабільності шиї. Тому не вважаю доцільною петлю Глісона, навіть у поєднанні з дошкою-профілактором Євмінова, оскільки на профілакторі верхньогрудний відділ хребта практично не пропрацьовується. А отже й шию тягати недоцільно – і небезпечно.

Пристрій для розтягування шиї Усілякі надувні розтягувачі шиї, які зараз набувають популярності, – з цієї ж серії. Шию тягнуть, перетягують м’язи, провокують нестабільність – тому, що структури повинні стояти самі, а їм дають примусову підпору. А верхньогрудний відділ як був непорушний, так і залишається. Цей варіант може бути навіть гірший за петлю Глісона: тут підкачування працює механічно, і розтягування більш примусове, а там хоч інстинктивно можна трохи керувати натягом ременів.

Біда в тому, що такі й подібні пристрої розраховані не на вирішення проблеми, а на сумнівну боротьбу з наслідками. Коли шия болить – саме її намагаються тягнути й крутити. А основна проблема зазвичай знаходиться значно нижче – і найефективніше усувається засобами остеопатії.

^ вгору

 

Механічні пристрої

Загальне застереження щодо роботи з пристроями, які застосовують механічне розтягування. Людина лежить на площині, їй фіксують ноги або поперек і тягнуть голову; фіксують плечі й тягнуть поперек тощо. Незалежно від того, хто регулює силу натягу – інструктор, комп’ютер чи сам пацієнт – це процедура ризикована. Передозування – пряма дорога в нейрохірургію або, в кращому випадку, на остеопатичне лікування.

^ вгору

 

5. Висновки

Так чи інакше, тренажери – це лише додатки. Головне – мати добре пропрацьоване тіло, пружний хребет і потужні м’язи, які будуть витримувати життєві навантаження. І тим, хто вирішує “з понеділка почати нове життя”, краще починати тренуватися з Хаду.

Тренажерами можна дуже добре вплинути на конкретні негаразди в організмі. При цьому важливо знати причини та наслідки своїх проблем. Перед початком занять раджу пройти діагностику у грамотного остеопата і зняти наявні в тілі блоки, які дуже часто стають причиною неправильних діагнозів і гальмують процес одужання. Якщо вчасно остеопатичними засобами збалансувати організм, визначити проблемні місця і далі працювати, вже враховуючи особливості своєї ситуації, прогрес буде набагато швидшим, а тренування – результативнішими.

^ вгору

Share Button
Навігація

Попередня публікація: ←

Наступна публікація:

Є питання? Телефонуйте: +38(044) 360-02-12